Olena Kozachenko

Козаченко відзначилася в конкурсі «Україна-Я-Україна» (от ntktvua)

Антоніна Матвієнко: Сидіти склавши руки — це не про мене

Коли музика є життям…

- Після вашого успіху на шоу «Голос країни» минуло вже чимало часу, однак розмови про вашу участь у проекті досі не припиняються. Коли ви зрозуміли, що саме музика, пісня — це частина вас?

— Знаєте, я, мабуть, все життя знала, що буду співачкою. Провчитися в музичній школі 11 років, рости в такій творчій сім,ї, як моя, котра наповнила мене з п’ят до голови лише творчістю, — неможливо обрати інший шлях у житті! Рішення присвятити життя співу прийняла в 2006 році.

- Які пісні вас надихають найбільше? Про що, власне, прагнете співати?

— Звичайно, пісні про кохання, щось лірично-драматичне, що може доторкнутися до моєї душі. Мрію співати такі пісні, щоб у слухача викликати емоції, радість, сльози, спогади.

- Чи питаєте у своєї матері, відомої співачки Ніни Матвієнко, порад, чи дослухаєтеся до її думки? і що, власне, найчастіше радить вона вам? Чи критикує?

— З мамою раджусь завжди. Мені, звісно, цікава її думка, але це не завжди означає, що послухаю її (усміхається). Вона більше радить щодо інтонації, емоцій в пісні, ну і, звичайно, критикує. Я вважаю, це нормальні речі.

- Чи почуємо дует Антоніни та Ніни Матвієнко? 

— Вперше я заспівала з мамою на її 60-річному ювілеї у філармонії. Наперед про наш запланований дует нікому не говорили. Натомість зробили такий сюрприз — вийшли удвох на сцену. Вона почала співати, а я продовжила і закінчила, так би мовити, наш дуетний виступ. Пісню «Дикі гуси» мені завжди боязко виконувати, адже це мамина візитівка. Ми з мамою ніколи такі дуети не плануємо, це виходить якось спонтанно. Частіше тоді, коли просять нас заспівати удвох. 

- Нині, можливо, вже працюєте над новим проектом?

— Моя мета — записати нові пісні, записати альбом і, звичайно, зняти відеокліп!

- Чи вирізняється Антоніна Матвієнко на сцені і в житті? Чи важко залишатися собою в шоу-бізнесі?

— Думаю, що я завжди залишаюся собою. Переглядаючи відео проекту «Голос країни», можу впевнено сказати: це була я, справжня на всі 100 відсотків! У шоу-бізнес я прийшла недавно, тому поки що важко говорити про це.

- Коли виступаєте, ви хвилюєтеся, виходячи на сцену?

— Мабуть, завжди хвилююся, залежно від готовності до виступу та умов сцени і «гостей» у залі. Атмосфера в залі для артиста дуже багато чого означає. Насамперед завжди намагаюся донести слухачам теплоту і щирість. Хочу, щоб мої пісні доторкнулися до душі кожного з них. Це найбільша нагорода для артиста. Безумовно, хвилююся, адже намагаюся викласти всю себе для людей, тому результат для мене важливий. 

- Якби ви не стали співачкою, то який би шлях обрали? 

— Звісно, про це зараз важко говорити. Адже скільки себе знаю, щодня робила всі можливі кроки до цієї мети, так би мовити, співочого Олімпу. Звичайно, в іншому разі я пробувала б себе в різних сферах діяльності, розкривала б себе з невідомих сторін. і працювала б, звичайно, адже сидіти склавши руки — це не про мене. Однак я більш ніж впевнена, що яку б професію я  не обрала, все одно  співала б. Тому що я знаю: саме це і є мій шлях у житті.

- Як ви працюєте над собою? Як саме створюєте свій імідж? 

— Смаки дуже часто змінюються. Не можу навіть сказати, якою саме буду завтра. Тому мої образи та пісні не подібні між собою. 

- На вашу думку, що таке любов? Чи закохані ви на цей час?

— Любов — це, мабуть, єдине, що не можна описати чи пояснити. Добре знаю, що ця сила може врятувати від усього злого. Це насамперед добро. Кохання — це сенс життя, за яким бігає людство. Можу сказати, що коли я закохана, тоді я сильна. Саме тоді я творець свого життя. На цей час у мені живе симпатія, однак сказати, що це любов, я ще не готова.

- Поділіться рецептом успіху і порадьте, як досягати поставленої мети?

— Щоб досягти мети, потрібно передусім знати, чого ви хочете. У мене це називається МРіЄЮ. Потрібно бути щирим зі своїми бажаннями, вірити в них і, звичайно, бути наполегливим. 

- Наостанок дайте пораду початківцям-вокалістам. Що насамперед повинні вони пам’ятати і виконувати, щоб досягти успіху? 

— Головне — мріяти не про шоу-бізнес, популярність, а чітко знати, що ви справді співак! Кожне слово співати від душі з глибиною почуттів. і вміти доносити людям пережите в пісні. Кожне слово і нота повинні виходити з серця. Саме тоді доля повернеться так, як ви цього хочете і заслуговуєте.

Брала інтерв’ю Олена Козаченко

Корона найвродливішої – у Віторії Скригунець

У Коломиї на сцені фізкультурно-спортивного комплексу «Локомотив» обрали найкрасивіших дівчат. Ініціатором проведення конкурсу стала Лілія Стойко, керівник студії танцю «Гевенлі Степ», Директор Коломийської модельної школи «Щасливі моделі». Підтримали ідею міська влада, відділ у справах молоді та спорту Коломийської міської ради, Молодіжний благодійний фонд «Заради добра»


Протягом останніх двох місяців після проведення кастингу в Fresh cafe, 15 красунь щодня мали насичений графік. Відвідування уроків дефіле, акторської майстерності, хореографії, макіяжу, дизайнерства, ораторства - займало чимало часу, однак помітно вдосконалили здібності панянок. Також були організовані благодійна акція для дітей-сиріт, дівчата, перевдягнені в одяг Діда Мороза, роздавали дітям солодощі на вулицях Коломиї, був знятий спеціальний кліп про роботу і проведення конкурсу. Вік учасниць сягав від 16 до 22 років. 
У фінальній частині конкурсу краси «Міс Коломия – 2012» дівчата показували себе і свої таланти у восьми виходах на сцену, серед них були вихід в українській вишиванці, вечірніх сукнях, в купальниках, у військовому одязі, також – цікава постановки під музику «Дівчина з Коломиї», яка художньо зобразила роботу учасниць під час конкурсу і сольний вихід, придумані індивідуально на окремий смак, де глядачі змогли побачити дівчат в ролі фотографів, ангелів, танцівниць, східних красунь та інших не менш цікавих персонажів, учасницям задавали питання щодо життя, власних поглядів і переконань. 
Кожна з коломийських красунь отримала цінні призи від спонсорів і титули. Таким чином, «Міс Чарівність» - Наталія Субботіна, «Міс Креативність» - Анна Коба, «Міс Дружба» - Анна Мартинюк, «Міс Faschion» - Ольга Сончак, «Міс Фаберлік» - Аюліна Кузютіна, «Міс Посмішка» - Тетяна Романенчук, «Міс Грація» - Марія Остап’юк, «Міс Фотогенічність» - Вікторія Скригунець, «Міс Досконалість» - Романа Березовська, «Міс Шарм» - Христина Пустовар, «Міс Неповторність» - Яна Векерик, «Міс Кокетка» - Романа Григорчук, «Міс Артистичність» - Галя Гудима, «Міс Привабливість» - Вікторія Біль, «Міс Глядацьких симпатій» - Ірина Микитюк. 


Переможницями конкурсу стали три красуні, а саме титулом «Друга віце-міс Коломиї 2012» удостоїлася Ірина Микитюк, «Першою віце-міс Коломиї 2012»стала Марія Остап’юк. А корону найкрасивішої коломиянки виборола Вікторія Скригунець, яка стала «Міс Коломия – 2012»


Вікторія Скригунець, ”Міс Коломия - 2012”

Коломийська красуня тепер матиме змогу безкоштовно навчатися у школі моделей «Щасливі моделі», також вона отримала дві путівки на відпочинок до Туреччини. 
Кожна з дівчат має власні потаємні бажання, які планують обов’язково здійснити. На осягнутому не зупиняються, мовляв, участь допомогла їм вдосконалитися, покращити акторські й модельні здібності. 

- Конкурс організований на високому рівні. Цікава постановка учасниць, оригінальні виходи, неповторні ідеї, які втілювалися на сцені не давали глядачам сумувати, - каже Андрій Волощук, директор благодійного молодіжного фонду «Заради добра», журі конкурсу. – Ми, журі, довго сперечалися щодо переможниць, однак «Міс Коломиї» обрали одноголосно. Гадаю, з нашим вибором погодяться більшість. Надіюся, що й надалі організовуватимуться такі конкурси, які даватимуть змогу проявити себе і свої таланти багатьом дівчатам.


Також протягом місяця діяло інтернет-голосування на сайті благодійного молодіжного фонду «Заради добра», яке, власне, фонд запровадив. Найбільше голосів отримала Христина Пустовар. Тепер її обличчя красуватиметься на сітілайті в центрі міста. Другу місце осягла Наталія Субботіна, яка прийме участь у професійній фотосесії від Євгена Гапича. 

Христина Пустовар, ”Міс Коломия 2012” за версією онлайн-голосування на сайті молодіжного благодійного фонду “Заради добра”.

Наталія Субботіна, ”Перша віце-міс Коломия 2012” за версією онлайн-голосування на сайті молодіжного благодійного фонду “Заради добра”.

Загалом, глядачі проводжали коломийських красунь гучними оплесками. Вітаючи учасниць, прихильники дарували квіти. Організатори конкурсу запевняють, що такий конкурс проводитиметься й надалі традиційно щороку. Тому дівчата не падайте духом, можлива, саме ви станете наступною «Міс Коломиї» !

Олена Козаченко

Фото Євгена Гапича

Між автентикою та бізнесом

Для більшості майстрів, які займаються писанкарством, така справа є чи не єдиним способом заробити на хліб. Зазвичай люди неохоче дають великі гроші за писанки, однак є і справжні цінителі давнього мистецтва, котрі шукають насамперед оригінальні, автентичні узори. Найбільшою популярністю користуються космацькі писанки, які є не просто витвором, а своєрідною вервечкою традицій багатьох поколінь.

Коломийський писанкар Олег Кіращук надає перевагу бізнесу, а не колекціонуванню. Його захоплення приносить чоловікові непогані прибутки, а віднедавна – і світове визнання. Його писанки розкуповують по цілому світі. За вироби «від Кіращука» колекціонери готові платити сотні доларів.

Від бажання до визнання

Писанкарство для Олега Кіращука – родинна справа. Спочатку хлопець до останнього відмовлявся від цієї роботи, вважав, що вона не чоловіча. Але мати таки переконала сина вчитися писанкарству, бо потрібна була копійчина. Олег почав навчатись у художній школі. Після перших спроб вирішив продавати писанки на базарі. Соромився, але згодом побачив, що то приносить хороший заробіток.

Також мама порадила Олегові взяти участь у родинній виставці, яка відбулася в Івано-Франківську. Потім – персональна виставка в обласному науково-методичному центрі народної творчості, Українському домі, Києво-Могилянській академії, пізніше – в Естонії.

То був його перший виїзд за кордон. У 2001 та 2002 роках Олег перебував у Таллінні на запрошення місцевої УГКЦ і за рекомендацією обласного осередку Спілки народних майстрів – як автор значної частини писанок Гуцульщини та Покуття. Крім того, Кіращук проводив там екскурсії для туристів і охочих познайомитися із писанкарством, яких було чимало. Брав участь у популяризації української писанки на естонському радіо й телебаченні.

З конкурсу на аукціон

Його стиль не можна назвати справжньою гуцульсько-покутською класикою. Це скоріш суміш образів Марії Приймаченко та петриківського розпису. В Коломиї писанкаря помітили одразу, запропонували викладати. Олег Кіращук давав уроки у Будинку школяра і в Коломийській гімназії ім. Грушевського. Працюючи в гімназії, разом зі своїми учнями взяв участь у всеукраїнському конкурсі народної творчості.

Немалу вагу мав для нього американський конкурс міжнародного рівня, де змагалися писанкарі з усіх країн. Там коломиянин, на його здивування, здобув високе дев’яте місце. Потім знайшов інтернет-аукціон, який дає змогу заробляти гроші. Викладені писанки Кіращука одразу привернули до себе немалу увагу знавців, закордонних покупців чим раз більшало. Олег каже, що в Україні люди менше готові віддати велику суму за писанки, ніж іноземці.

Чиє «Гуччі»?

Олег загорівся бажанням об’їздити всі села Прикарпаття, щоб якомога більше дізнатися про гуцульську й покутську символіки. Розпитував у селян про писанкарок, відвідував сільських майстрів. У поїздках Кіращукові пощастило зустріти й декількох жінок, вік яких досягав ста років. Саме від них він дізнався про найдавніші традиції писанкарства. Олег зберігає всі писанки, які тоді встиг назбирати. На тлі тих орнаментів придумує власні. Каже, що найважливіше в його писанках – це малюнок. До прикладу, олені, баранчик, сонце, дощ, церква, дерево життя. Останнє найбільш полюбляють закордонні покупці, адже малюнок символізує дерево роду.

Не так давно Олег Кіращук заявив, що відомий у світі фешн-бренд «Гуччі» використав для своєї осінньо-зимової колекції візерунки його писанок. До цієї події писанка називалася «Оленем», тепер – «Гуччі».

«Коли я почав отримувати листи із вітаннями від колекціонерів на кшталт «Вітаємо із «Гуччі!», то тільки сміявся, – розповідає писанкар. – Не вірив до останнього, поки не переглянув глянець із моделями. Після такої величної події ціни на онлайн-продажах помітно зросли».

«Я вважаю, не можна стверд­жувати, що «Гуччі» взяв його мотиви, – каже відома українсько-канадська писанкарка Світлана Борисенко, яка добре знайома з Олегом Кіращуком і його творчістю. – Адже вони, як ніхто, знають, яким боком обертається будь-яке копіювання, з плагіатом самі борються. Скоріш за все, «Гуччі» знайшов красиві писанки пана Олега (а вони в нього справді дуже гарні) для того, щоб показати суть колекції, джерело натхнення, себто українську писанку».

Олег Кіращук щодня пише п’ять писанок. Зараз працює над замовленням жіночки з Японії, яка хоче зробити там грандіозну виставку. У його найближчих планах – видавництво книги про писанки.

…Незалежність, на жаль, не змінила ставлення нашої влади до автентики та культури. І це сумно. Натомість, народні майстри вже навчилися виживати самостійно. Кажуть, що натхнення творити, зберігати, примножувати традиції предків зазвичай закінчується там, де закінчуються гроші. На щастя, це не вирок, і більшість тих же писанкарів працюють, не ганяючись за надприбутками й не помираючи з голоду. Таких майстрів, музейників, етнографів, краєзнавців знають, цінують і поважають. А межу між творчістю й бізнесом кожен визначає сам.

Олена Козаченко

Фото Євгена Гапича

Гуртується молодь навколо фонду

Двадцять п’ятого січня виповнився рівно рік від часу заснування молодіжного благодійного фонду «Заради добра»

 

За цей рік фонд зробив чимало. Починалося все з того, розповів його директор Андрій Волощук, що депутат обласної ради Богдан Гдичинський запропонував об’єднати активну молодь. І за відносно невеликий термін вдалося втілити в життя чимало проектів, щомісяця близько ста людей, які зверталися за допомогою, отримували її. Робота тут спрямована в трьох головних напрямках.

 

Перший з них – соціальний, це допомога потребуючим. Часто люди не мають достатньо коштів, щоб придбати найнеобхідніше, підводить здоров’я. Звернувшись по допомогу до фонду, отримують її. За підтримки Богдана Гдичинського, коли люди стояли на межі між життям і смертю, вдавалося залучити і Міністерство охорони здоров’я. Нещодавно до фонду, наприклад, звернувся депутат міської  ради Віктор Бойко з проханням допомогти із збором крові, тобто знайти донорів, адже ситуація катастрофічна. Була здійснена акція «Здай кров – врятуй життя», на яку вже впродовж першого тижня долучилося п’ятдесят студентів. Загалом понад двісті молодих людей здало кров.

 

Благодійний фонд «Заради добра» працює, зрозуміло, і в молодіжному напрямку.  Спільно зі студентським самоврядуванням, молодими активістами організовують заходи, концерти, фестивалі. До прикладу, на день села влаштовують концерти з народними і заслуженими артистами України, почесними гостями, подарунками для людей.

 

Андрій Волощук ще з шкільних років проявляв активність у проведенні різних заходів. Будучи студентом, у 2006 р. став керівником молодіжного штабу одного з кандидатів у мери Львова. Активна робота увінчалася успіхом, саме їхній кандидат став міським головою. Тепер Андрій каже, що гріх було би, якби не зробити чогось подібного і в Коломиї, адже сьогодні багато молодих людей вештаються вулицями без роботи і мети в житті, шукаючи пригод.

 

Задля цього він і старається. Студенти часто приходять у фонд на вул. Чорновола, щоб обговорити проблеми, поділитися враженнями чи просто випити в дружній атмосфері гарячого чаю. А щотижня збираються, щоб подати якісь ідеї, обговорити проекти. Але проекти корисні, які подавали б добрий приклад. Хтось подав ідею організувати пивний фестиваль. Її одразу відхилили, адже це не що інше, як пропаганда алкоголю.

 

Те саме стосується вечірок і дискотек. Молодь полюбляє нічні клуби, а культурно на них навряд чи збагатишсяде. Тому важливо запроваджувати вечірки, на яких було б і весело, і корисно. Таку мету перед собою й поставив фонд «Заради добра», організовуючи дискотеки з цікавими конкурсами, виступами талановитих студентів, зокрема КВК, розіграшами призів. До Андрея, наприклад, організували вечірку, на якій і ворожили, і судженого серед присутніх шукали, веселилися, їли вареники з булочками. Вхід коштував 5 гривень. Зібрані кошти спрямували на купівлю подарунків дітям до святого Миколая.

 

До 8 березня оголосили конкурс краси. Тепер фонд надає інформаційну підтримку конкурсу «Міс Коломия – 2012» і проводить онлайн-голосування за красунь на сайті фонду www.zaradydobra.org, де будуть визначені дві переможниці. Після завершення конкурсу краси планують не менш цікаві вікторини, зокрема до Євро -2012, тому варто стежити за новинами сайту «Заради добра».

 

Часто до фонду «Заради добра» звертається молодь з проханням допомогти в працевлаштуванні. Звісно, у цьому плані вони небагато можуть зробити, тим не менше торік влаштували на роботу одну особу в Коломиї, ще одного випускника вишу в Івано-Франківську і двох у Києві.

 

Час від часу здійснюють також екскурсії. Оскільки членами  фонду є понад тисячу молодих людей, то чергуючись, вони мають можливість відвідати  різні міста України. Зокрема, були поїздки до Зарваниці, Києва.

 

Третій напрямок – це култтурна роботаін. Закуплено і вручено художню літературу для поповнення дитячих, шкільних бібліотек міста й сіл району. Придбано музичні інструменти, комп’ютери, стільці для потребуючих дитячих садочків, облаштовано понад пятнадцять дитячих майданчиків. Часто організовують тенісні, футбольні, шахові змагання, де охочі мають змогу проявити свої вміння і виграти цінні подарунки.

 

Дякуючи компанії «Сoca-cola», яка надала фонду «Заради добра» напитки, вручили їх дітям-сиротам спільно з «Карітасом».

 

Наприкінці минулого року фонд «Заради добра» став засновником громадсько-політичної газети  «Покуття: день за днем», яка має чи не найбільший тираж в області.

 

Фонд виступив також ініціатором фольклорно-етнографічного фестивалю колядок, вертепів, меланок і щедрівок «Людям на добро». Участь у фестивалі мали змогувзяти всі художні колективи й талановиті люди Коломийського і Снятинського районів.

 

–                          Кожна молода людина повинна проявляти таку ініціативу, щоб її задуми були потрібними багатьом людям, - вважає Андрій Волощук. – Коли ми разом, тоді ми сильні, тоді ми й можемо творити, допомагати один одному.

 

Вітаємо молодіжний благодійний фонд «Заради добра» з роковинами і бажаємо не зупинятися на досягнутому.

 

Олена Козаченко